Жила-була дівчинка Катруся. Вона, як и ті, ще не ходила до школи. Але Катруся була дуже допитливою і постійно запитувала у своєї мами: чи гарно там? Чи цікаво?
Одного разу, побачивши передачу для школярів, дівчинка підійшла до матусі і запитала:
- Мамо, а що таке іменник?
А мати відповіла, що зайнята, і що Катя дізнається про це у школі. Коли настав вечір, дівчинка лягла спати. Засинаючи вона згадала про іменник. Очі дівчинки заплющились і сни віднесли її далеко від дома. Вона опинилась на великій зелений галявині, залитій сонцем. Раптом вона почула голос, який сказав:
- Добрий день, Катрусю!
- Здрастуйте! Хто Ви такий?
- Всі називають мене Іменник. Я знаю, що тебе цікаво, чому мене так називають. Так ось, бачиш той дуб, цю зелену траву, и хмаринку в небі? Це все предмети, які нас оточують. Іменник вказує на назву предмета. Ну як, цікаво?
- Так, так, дуже цікаво, - відповіла дівчинка, дивлячись на іменника дуже здивовано і зацікавлено.
- А хочеш, я познайомлю тебе з дієсловом?
- Так, дуже хочу.
- Тоді пішли.
І вони пішли. По вузенькій стежці вони спустилися до веселої річки.
- Познайомся, це Дієслово, - сказав Іменник, і вказав на того, хто сидів на камені.
- Дуже приємно, - сказала Катруся. – А чому Вас так називають?
- Мене звуть так, тому що я позначую дію предмета. Наприклад, річка тече, листя розпускається, сонце світить.
Але тут він когось побачив і замовк. Катруся і Іменник обернулись, Іменник дуже зрадів.
- Добридень, друзі, - сказав той, хто підійшов. – Мене звуть Прикметник, - сказав він, звертаючись до Катрусі. – Я позначаю ознаку предмета.
- А це як? – запитала дівчинка.
- Наприклад, квіти рожеві, хмари блакитні.
- А ось і Числівник, - сказав Іменник, - він означає кількість предметів. Наприклад, три хмари, п’ять птахів.
- Ну як, зрозуміла?
І тут Катрусю розбудили сонячні промені.
- Я все зрозуміла! – сказала дівчинка.
А ти зрозумів?
