Поиск по этому блогу

вторник, 21 июня 2011 г.

Річковий володар (Казка про прислівник)


Річковий володар (Казка про прислівник)




Річковий володар (Казка про прислівник)  

Прослушать сказку про наречие на украинском:
Прослухати казку про прислівник:




Тимко прийшов додому сердитий і ЗЛІСНО кинув свій портфель, що той ВИСОКО підлетів УГОРУ і ТРОХИ не попав у кота, який ТИХО спав на килимі.
«То й що, що я не вивчив того вірша про ПРИСЛІВНИК», - думав Тимко. «Мені це НЕЦІКАВО»! Він БІГОМ вискочив на двір і ЛЕДВЕ не вскочив у миску з холодною водою, яку бабуся приготувала для прання.
-         Тимко! Ти ДАЛЕКО? – ГУЧНО гукнула бабуся.
-         На річку, - відповів хлопчина НА БІГУ.
 Хлопець ЗОВСІМ забув, що на ЗАВТРА він повинен буде розповідати вірш НАПАМЯТЬ, бо ВЧОРА вчителька нагадала Тимкові, що запитає його. Річка була НЕДАЛЕКО, але хлопчик біжав ТАК ШВИДКО, що СКОРО  втомився і пішов ПІШКИ. Він РІШУЧЕ розсував листя очерету і НЕЗАБАРОМ опинився на містку, з якого рибалки ЗАВЖДИ закидали вудки і рибалили. Тимко КОРОТКО підкачав штанини і опустив ноги у воду. Ногам було ТРОХИ ПРОХОЛОДНО, але сонце ЛАГІДНО зігрівало все НАВКОЛО і хлопець НАВІТЬ подумав: «Може поплавати?» Але РАБТОМ, ЛІВІШЕ від нього, він побачив якісь кола на воді, і НАВІТЬ трохи злякався. Придивився КРАЩЕ, аж бачить, що там на дні, у воді, ПРЯМО під його ногами відбувається щось дивне.
Кого побачив Тимко у воді, він ЗРАЗУ не зрозумів. Чи то був якийсь водяний володар чи підводний пан… Але ЗВІДУСІЛЬ до нього почали спливатися водні мешканці. Риби пливли ШВИДКО, равлики ПОВІЛЬНО повзли по пісковому дну, раки й раченятка пересувались ЗАДКИ. Ще було БАГАТО змій, п’явок та жаб. Здавалось, що все водяне царство зібралось для чогось важливого.
Водяний володар почав свою промову:
-                    ТОРІК,  ми з вами збирались тут, щоб зробити таку ж важливу справу, яку ми будемо робити і зараз.
Тимко сидів на своєму містку і боявся поворухнутись. Він УВАЖНО слухав, що казав водяний пан.
-                    Так от, - продовжував він. – Минулого літа ми РЕТЕЛЬНО зібрали все сміття, яке було в нашій річці. Але сміття зявилося ЗНОВ. Хто його кидає сюди? – ОБУРЛИВО висловлював річковій володар.
Тимкові стало соромно, бо він РАЗОМ із своїми друзями ЧАСТО жбурляв у річку камені, пляшки, мотузки та інше сміття.
Водяні мешканці почали ТУРБОТЛИВО збирати все що було зайве в річці. Вони СТАРАННО складали все в великі лантухи і збирали далі. А річковий пан ПИЛЬНО слідкував за робітниками. Коли все ДБАЙЛИВО зібрали, пан подякував усім і сказав, що всі можуть пливти по своїх справах. А сам він НЕСПОДІВАНО виплив на поверхню і зявився біля містка, де сидів Тимко.
Тимко СМІЛИВО встав. Він озирнувсь НАВКРУГИ, як-ніби то шукав чиєїсь допомоги чи підтримки.
-         Не бійся, - ПРИВІТНО посміхнувсь водяний здоровань.
-         Чого мені боятися, - Тимко ПРЯМО дивився на річкового пана, який був ПОРУЧ.
-         Це ти ЗАВЖДИ кидаєш сміття в річку? Це ПОГАНО! – вже СУВОРО сказав він.
-         Та я…, - якось ЖАЛІБНО почав Тимко.
-         БІЛЬШЕ не кидай!
-         Та не буду.
-         А віршик вивчи, - здивував річковий володар.
Хлопець не вірив своїм очам і вухам. «Може це мені все здається?» Він МІЦНО заплющив очі, а коли відкрив – нікого не було, лише на воді то ТУТ, то ТАМ було видно маленькі та великі кола.
Прийшовши додому Тимко прийнявся НАПОЛЕГЛИВО вчити той віршик. Хлопчик повторював його ДВІЧИ, ТРИЧИ, БАГАТО разів. Йому було СКЛАДНО та ВАЖКО, але він НАПЕРЕКІР самому собі вивчив його ДУЖЕ ГАРНО. І ЗРАНКУ, ще не ЗОВСІМ прокинувшись, Тимко СПРОСОННЯ розповів собі того віршика і був ДУЖЕ задоволений.

(речення з прислівниками, прислівники приклади, прислівник як частина мови, прислівники синоніми, художній твір з прислівниками, вживання прислівників, прислівники в українській мові, слова прислівники, твори з прислівниками, художні твори з прислівниками, текст з прислівниками) 


вторник, 14 июня 2011 г.

Велосипед


Велосипед



Новенький большой велосипед
Подарили Мише в десять лет.
Мчался он на нем, как на коне,
Покататься так хотелось мне.

С радостной улыбкой, свет в глазах,
Он съезжал с горы, не зная страх.
Он доволен, счастлив, весел был,
Обо всем на свете позабыл.

Он катается уже два дня,
Вот уже и зависть ест меня.
Сколько же летать туда-сюда
Будет этот Мишка – вот беда!

Думал и придумал я ответ:
Надо поломать велосипед.
Ну а лучше вовсе и украсть,
Вот тогда я покатаюсь всласть.

План коварный мой уже созрел.
Лишь припарковаться он успел,
И на пять минут домой пошел,
Как велосипед его «ушел».

Только повернул за угол я –
Оседлал я «резвого коня».
Я катался целых два часа,
И разгневал этим небеса.

Мишка возвратился – увидал,
Что велосипед кто-то украл.
Слезы навернулись на глаза,
А со мной вдруг стались чудеса.

Резко закружилась голова,
Я с велосипеда слез едва.
Вдруг за мной погналася оса,
Жалила в затылок, в волоса.

Мишкин велик сразу бросил я,
Подбежали все мои друзья.
Мишка тоже с ними подбежал
И велосипед он свой узнал.

Я просил прощенья у него,
И просил я только одного,
Чтобы другом был моим опять,
Что не буду больше воровать.

Зависть я злодейку прогоню,
Доброту я в сердце поселю.
Пусть же дружба наполняет нас,
И душа смеется в этот час.


<a href="http://www.catauto.ru/">CatAuto - каталог авто сайтов</a>

понедельник, 13 июня 2011 г.

Лунное сияние


Лунное сияние



Лунное сияние
Небо осветило,
Как в волшебном царстве,
Словно в сказке было.

Россыпи сияли
Звездочек на небе,
В том волшебном царстве
Никогда ты не был.

В озере искрится
Неба отраженье,
А в волшебном царстве
Столько приключений.

суббота, 11 июня 2011 г.


Песня для школьного выпускного бала
(мелодия "Бандитский Петербург") 



Вот и пронеслись школьные года,
Но мы вспоминать будем всегда,
Те минуты, что нам уже не повторить,
И звонка на урок никогда не забыть.
Многие сюда в гости вновь придут,
И детей своих скоро приведут.
В классе мне вспоминаются лица друзей,
Я грустить буду скоро о школе моей.

Припев:
Там для меня горит очаг,
Как вечный знак нетленных истин,
Я совершаю новый шаг,
И он так смел и независим.

Кто ответит мне, что судьбой дано?
Пусть об этом знать не суждено,
Но хотелось бы только лишь звезды с небес,
И чтоб жизнь была радостным полем чудес.


Бандитский Петербург

Ночь и тишина, данная навек.
Дождь, а может быть падает снег.
Все равно бесконечно надеждой согрет,
Я вдали вижу город, которого нет,
Где легко найти страннику приют,
Где, наверняка, помнят и ждут.
День за днем, то теряя, то путая след,
Я иду в этот город, которого нет.

Припев:
Там для меня горит очаг,
Как вечный знак забытых истин.
Мне до него последний шаг,
И этот шаг, длиннее жизни.

Кто ответит мне, что судьбой дано,
Пусть об этом знать не суждено.
Может быть за порогом растраченных лет,
Я найду этот город, которого нет.

Припев тот же 2 раза.

пятница, 10 июня 2011 г.

Дождь


Дождь



На остановке мальчишка стоял,
Шел сильный дождь и не переставал.
Новенький зонтик открыл над собой,
Разбушевался и ветер лихой.

Солнце  за черными тучами скрылось, 
Хмуро и пасмурно все получилось.
Не было транспорта, нет и людей,
Хоть бы подъехал автобус скорей.

Ноги промокли и сам весь продрог,
Но ничего он ведь сделать не мог.
Только стоять, и с терпением ждать,
Чтобы домой возвратится опять.

Долго ли так он, промокший, стоял,
Вдруг он девчонку одну увидал.
В платьице тонком бежала она
На остановку, что рядом была.

Кудри волос уже ей намочил,
Дождь щедро лился и не проходил.
Робко подняв голубые глаза,
Парня увидела: «Ну и гроза!»

Пристально он на нее поглядел,
Только делиться зонтом не хотел.
Кто-то стащил с остановки бревно,
Крыша в ней прохудилась давно.

Девушка скромно стояла под ней,
Струйки воды по плечам лились ей.
Холодно было и мокро совсем,
Но не расстроить девчонку ничем.

Ровно, с достоинством глядя вперед,
Девушка ждала, пока дождь пройдет.
Ангелы видели это с небес –
Дождь прекратился и сразу исчез.

Колыбельная сыну


Колыбельная сыну




Спи, малыш,
Чего не спишь ты?
Вон Луна
На небо вышла.

Спать пора,
И маму слушать,
Как поет
Она на ушко.

Ночь рассыпет
Золотые
Звезды в небе
Молодые.

Спать пора,
А песню слушай.
И шуметь уже
Не нужно.

Будь богатым
И счастливым,
И здоровым,
И красивым.

Сон пришел,
И он прекрасный,
Все волнения
Напрасны.

Знаю, будешь
Очень сильным,
Умным будь
И справедливым.

среда, 8 июня 2011 г.

Катрусин сон (Казка про милосердя, доброту, повагу і молитву)


 Катрусин сон
(Казка про милосердя, доброту, повагу і молитву)




Жила-була дівчинка. Звали її Катрусею. Вона, як і ти, ще не ходила до школи. Але Катя була дуже допитливою і постійно запитувала у своєї мами: чи гарно вчитися у школі? Чи цікаво?
Одного разу, почувши по радіо передачу для віруючих, дівчинка підійшла до матусі і запитала:
-         Мамо, а що таке милосердя?
Але мати була дуже зайнята і не змогла відповісти доньці, сказала, що Катруся дізнається про це пізніше. А коли настав вечір, дівчинка лягла спати. Засинаючи, вона згадала про милосердя. Очі Катрусі заплющилися і сни віднесли її далеко від дому. Вона опинилася на великій зеленій галявині, залитій сонцем. Раптом дівчинка почула голос, який сказав:
-         Добрий день, Катрусю!
-         Добрий день! – привіталась дівчина, - а хто Ви?
-                     Я – Милосердя. У лікарні лежить дуже хвора стара бабуся. У неї нікого немає і до неї ніхто б не приходив, не піклувався б про неї, якби не я.
-         А хочеш, я познайомлю тебе із Добротою?
-         Так, хочу.
-         Тоді пішли.
І вони пішли. По вузенькій стежці вони спустилися до веселої річки і Катруся побачила, як хтось бавиться з дітьми. Дітлахів було багато і всі такі маленькі. Дехто з дітлахів весело посміхався і сміявся, а хтось якось сумно дивився в очі Доброти.
- У цих дітей немає батьків і Доброта піклується про них, - сказало Милосердя і вони з Катрусею побачили, як доброта пригорнула дітлахів до себе, і в їх оченятах вже не було суму і болю.
- Познайомся, це Доброта, - сказало Милосердя.
- Дуже приємно, - сказала Катя.
І тут вони побачили, що хтось до них підійшов до них. Милосердя і Доброта дуже зраділи.
- Це повага, - відрекомендувало Милосердя. – Вона вчить всіх поважати всіх і все, що навколо нас: чи то стара жінка, чи мала дівчина, чи то тварина, або дерево, що росте біля річки.
Сонце зайшло за обрій і всі знали, що зараз прийде Молитва. Вітер перестав грати листям на деревах і навіть річка стала булькотіти якось тихіше. З тихім шурхотом своєї довгої темної сукні до них підійшла Молитва. Вона пройшла повз всіх і зупинилась недалеко. Катруся почула, ні, навіть побачила, що молитва щось шепоче, не звертаючи увагу на всіх інших. Молитва дивилась кудись далеко і, можна було зрозуміти, що вона Когось про щось прохає.
І тут Катрусю розбудив сонячний промінь.
- Я все зрозуміла! – прокинулась дівчина.
А ті зрозумів?
                                                                                                                     Неля Бирюза




пятница, 3 июня 2011 г.

Котенок

А вы знаете рассказ про котенка?
Котенок


Прослушать рассказ Котенок:



Дима и Рома,  как всегда, прибежали со школы, швырнули портфели под стол, переоделись и выбежали во двор гулять. Они взяли палки и начали хлюпать ими по лужам, которые остались после вчерашнего дождя.
- Смотри, какие большие у меня брызги! – сказал Дима, со всей силы ударив своей палкой по луже.
- А у меня больше! – сказал Рома и хлопнул по воде своей палкой. Рома сам не ожидал, что вода расплескается так сильно, что намочит ему все штаны, особенно коленки.
- Я весь мокрый! – с досадой крикнул мальчик, разглядывая свои мокрые штанины. – Придется теперь домой идти.
Вдруг мальчики услышали лай, и увидели откуда ни возьмись появившегося пса, который гнался за маленьким котенком. Котенок спрятался под машину и пытался сопротивляться, шипел и фыркал на пса. Но собака звонко и заливисто лаяла, и, оббежав с другой стороны машины, все же выгнала котенка оттуда. Маленький кот не растерялся и опрометью взобрался на дерево. Пес понял, что на дерево ему не залезть, гавкнул еще несколько раз и убежал восвояси.
Только после этого мальчики заговорили друг с другом, потому что внимательно наблюдали за тем, что происходило.
- Так что, ты идешь домой? – спросил Димка.
- Мяу, - услышали мальчики. Котенок жалобно мяукал и смотрел на них своими желтыми глазами.
Ромка посмотрел на котенка и сказал:
-         Его надо снять. Он сам не может слезть.
-         А как ты его снимешь? Это же ива. У нее ветки высоко и ствол мокрый после дождя.
-         Мяу! – снова громко мяукнул котенок.
-  Ты меня подсадишь, - сказал Ромка.
- Да у тебя же все штаны мокрые, и ты, вообще, домой хотел идти! – ответил Димка.
Рома смотрел на друга и ничего не говорил.
Димке стало стыдно и он сказал:
- Ладно, давай подсажу.
Он подсадил Ромку на дерево. Ромка с легкостью добрался до ветки, на которой сидел котенок, снял его, прижал к себе, и спустился с дерева.
- Откуда ты такой взялся? – он гладил котенка по голове, а тот жмурился и мурчал. Он как-будто бы благодарил своего спасителя за помощь.

А вы знаете стих про Вову-реву?

А вы знаете стих про Вову-реву?



Вова-рева

В нашем городе есть дом,
Мальчик Вова в нем живет.
Часто утром в доме том
Громко Вовочка ревет.

Кашу он не хочет кушать, 
Ни за что и нипочем,
Маму он не хочет слушать,
И перевернет весь дом.

И за стенами соседи
Вовы-ревы слышат крик.
- Не хочу играть с медведем,
Я с машинками привык!

Как с ним быть? Никто не знает…
К Вове как найти подход?
Все плечами пожимают –
Вова-рева вновь ревет.

Есть у Вовочки сестра,
Брата любит девочка.
Хоть она еще мала –
Уберет тарелочки.

Пылесосить и стирать
Понемножку учится,
Маме любит помогать,
Знает – все получится.

Вова, как всегда ревел.
Он не съел вареники,
И сидел в углу, сопел,
Злой после истерики.

А в обед он плохо спал,
Все крутился, вредничал,
Все игрушки разбросал,
И ревел еще, еще.

В двери кто-то постучал.
-  Заходите, просим!
Вова к двери побежал
И упал пред гостем.

Вова-рева снова в плач,
А машинка – вдребезги.
Под ноги попался мяч:
- Мама, помоги!

Бабушка пришла домой,
Пожалеет бабушка.
- Где тут внук любимый мой?
Что случилось, Вовочка?

Оглянулся Вова наш:
- Эх, машинку жалко!
Поломал и карандаш…
И болит коленка.

Тут сестренка подошла:
- Больно? – Ой, не спрашивай.
- Я игрушки убрала,
Больше не разбрасывай.

Вовочка уже большой,
Стал хорошим мальчиком.
Он помощник мировой
Каждый день и в праздники.

Ходит в школу, много знает,
Маме помогать он рад.
И сестренке помогает –
Он ведь старший брат.


<!-- www.upweb.ru --><a href="http://www.upweb.ru/">Каталог сайтов</a> <a href="http://love.mygorod.ru/">Знакомства</a> <a href="http://www.upweb.ru/slovar.php">Словари и энциклопедии</a><!-- /www.upweb.ru -->